Я сижу на своей кровати, включаю бит и начинаю рифмовать. Меня зовут Джэймс, но на улице меня знают как Крэйзи Джэй. Я наркоман рэпер, и это моя история о том, как я купил кокаин и провел ночь в супермаркете, прячась от сторожа.
Ночь была прохладной, а я горячий как закладка. Знал я, что нужно найти дурь, чтобы поднять свой настрой. Я вызвал своего дилера по кличке Чиллер, он всегда знал, где достать хорошую анашку. – Эй, Чиллер, нужна закладка, – кричу я в трубку телефона. – Знаю, бро, – отвечает он. – Я на связи, приезжай в мой район.
Я садился в свою крутую машину и отправлялся к Чиллеру. Кусался я от шуганя, не мог дождаться того момента, когда получу свою порцию дурочки. Когда я приехал к его дому, он уже ждал меня на пороге. – Джэй, братишка, как дела? – спросил Чиллер. – Хорошо, братан, – ответил я. – Ты знаешь, что я иду через трудности, анашка меня спасает от этой суровой реальности.
Чиллер улыбнулся и протянул мне пакетик с белым порошком. Это был мой долгожданный кокаин. Мы поздоровались, и я отправился прямиком в супермаркет, чтобы провести ночь в безопасности. Я знал, что там будет много народу, и сторож не обратит на меня внимания. – Эх, шугань, я все время смотрю на тень, – шепчу я сам себе.
Я вошел в супермаркет и окунулся в мир ярких красок и ароматов. Наркотик уже начал действовать, и я чувствовал себя настоящим королем магазинных полок. Чуть не задел корзину, смешно, но я проклинал свою дурь.
Прошел час, а я все еще блуждал по коридорам магазина с восторженным взглядом. Я зажег драп, чтобы еще больше окунуться в мои сумасшедшие галлюцинации. Какое счастье, что в супермаркете никто не заподозрит, что я дую конопель.
Я прошел мимо полок с мороженым, и тут мое внимание привлекла витрина с фруктами. Как магнит меня притягивала свежая клубника. Я взял коробку и начал есть ее прямо на месте. Боже мой, какая сладость! Я просто таял от счастья и удовольствия.
Но тут на меня обратил внимание сторож. Он смотрел на меня с недоверием и смущением. Я понял, что я взял клубнику, не заплатив за нее. Мой мозг просто закипел от эйча. Что делать? Бежать? Прятаться? Я ринулся прочь от него, но он стал мне вслед.
Я знал, что супермаркет огромный, есть много укрытий, где я могу спрятаться. Я забежал в отдел с товаром для дома и попытался вписаться в толпу покупателей. Какая удача, что я был одет в черную куртку, и мне удалось смешаться с остальными.
«Черт, все это из-за кокаина», – снова шепчу я себе.
Я продолжил бродить по супермаркету, прятаясь от сторожа. Внезапно мое внимание привлекли пакетики с чипсами. Я решил, что хочу поесть, и начал загружать их в свою корзину. Конечно, я не собирался заплатить, но это было слишком вкусно, чтобы устоять.
Вдруг я услышал глухой голос сторожа: – Стой! Эй, ты! – эхом разнеслось по всему магазину.
Я попытался ускорить шаг, но он быстро догнал меня.
«Чертов эйч, это конец», – подумал я.
| – Что ты делаешь? – прорычал сторож. |
| – Я просто... просто разгружаю корзину, – запинаясь, ответил я. |
| – Тебе надо заплатить за все это, – сказал он. |
| – О, конечно, заплачу, – стараясь сохранять спокойствие, произнес я, вытаскивая из кармана деньги. |
Сторож ушел, и я понял, что это было моим шансом сбежать. Я бросил корзину, куда насобирал чипсов, и пустился в бега. Я спрыгнул через ограждение и выбежал на улицу.
Я вернулся в свою машину и припарковался на улице. Мое сердце все еще билось сумасшедше, я все еще трясся от дурного переживания. Сейчас важно успокоиться, подумал я, доставая из кармана трубку с героином. – Вот это релакс, – проговорил я вслух, когда зажег трубку и вдохнул дым.
Мое тело расслабилось, все страхи и тревоги ушли куда-то далеко. Я лег в свое сиденье и погрузился в туманный мир блаженства.
Это была дикая ночь, я путешествовал по супермаркету, спрятавшись от сторожа. Этот опыт только укрепил во мне жажду новых приключений и настоящей свободы. Я наркоман рэпер, я живу своей молодежной мечтой и никуда не спешу.
«Возможно, однажды я найду баланс и откажусь от всего этого, но пока я наслаждаюсь каждым мгновением своей безумной жизни. Я Крэйзи Джэй, и это мой путь».
Але, люди добрі! Зацініть, як я останнім часом випадки був! Ви знаєте, я наркоманом не став, але трохи завис від тоненьких закладок, які збагачують моє мистецтво. Поділюся з вами історією, як я купив кокаїн і ще й поіграв на льоду з хокейною клюшкою на ногах!
Одного разу, коли я байтився в своєму кутку, до мене підійшов один хлопець, який був крутим наркоманом, яким пахне. Він підійшов до мене, загорнутий у свій стильний худі, і сказав: "Чувак, ти хочеш взбадьоритися? Я можу підкинути тобі купу закладок, вони залишаться в твоїй крові надовго!" Його пропозиція звучала дуже спокусливо для мене, бо я вже був на вершині нудьги, і моє мистецтво стало більш ніж просто скучним батонінням.
Перехопив його ідею, я швидко погодився. Він відразу ж повернувся, і через кілька хвилин приніс пляшку з оксиком. Це був дражний момент, адже окси - наш сленговий термін для оксибутинату, сильного снодійного. Так, це було не зовсім кокаїн, але продовжити свою творчість, як саме потрібно було мені, було метафорично як надутий круг на льоду.
Я швидко поцілився в простір, і як тільки заговорив з імпровізованим дилером, я понюхав солодкий аромат оксикома і відчув, як мої м'язи заспокоюються. Звичайно, я не забув знайти йому пару баксів, адже наркотики не бувають безкоштовними. Ми обов'язково поділимо цю касу під час наступного сеансу.
Спробувавши цей оксиком, я вирішив знайти ближчу ковзанку і пофанатіти на льоду. Вперше у своєму житті я зіграв в хокей на лыжах. Мій стиль був непередбачуваним, схожим на хаотичне ковзання дракона.
У мене була пара вдячних глядачів, які були настільки зачаровані моїм виконанням, що почали аплодувати й закликати мене на непередбачувані трюки. Я зрозумів, що це була права дорога до успіху в спорті наркотиків.
Уявіть собі, мої дорогі друзі, мені вдалося в касание заробити кілька баксів за мої сміливі перформанси. Я впевнений, що це була найкраща ідея, яку я коли-небудь мав. Я був щасливий, що зміг зробити дві речі одночасно - відчути приємну хвилю наркотиків та заробити трохи грошей на обновлення мого арсеналу наркотичних споживчих товарів.
Проходячи повз місцеві спортивні заклади, я помітив групу хлопців, які були залиті потом від активного тренування. Вони були якісь чудаки, з головами, які нагадували наковальню. На їх губах горів лицемірний посмішка, який я впізнав здалеку. Ці зелені їдоки спорту, що обернулися навколо, були насправді ефедринщиками.
Вирішив я підійти до них і попитати про ефективність їхніх препаратів. Я сподівався, що вони зможуть розповісти мені, як підтримувати себе в формі, підтримуючи такий активний стиль життя наркомана-репера.
Один з хлопців, налитий соком, підійшов до мене і сказав: "Чувак, я бачив, як ти майстрував на льоду саме що! Ти є настільки розкішний, як мої ефедрини! Ми навчимо тебе крутий спортивний стиль наркомана!" Його слівацька мова кишіла активізмом, і я відразу ж зрозумів, що пал це не тільки підстава.
Видно було, що ці хлопці дуже уважно стежили за своїм тілом, що теж було важливим компонентом досконалості. Вони розповіли мені про різні препарати, що були на ринку, між ними були й підробки, які називали "паль", але вони дорожили своїм здоров'ям, тому не ризикували.
Так я, пернатий наркоман, дізнався багато нового про світ наркотиків. Пройшло багато часу до того, як я знову спробував кокаїн, але впевнений, що одного дня цей день нарешті настане. Закінчуючи мою розповідь, буду позитивно настроєний - досягти висот, коли можна хапати кулаками успіх, можна не тільки на ринку наркотиків, а й на хокейному майданчику на льоду, на сцені! Вірю, що у кожного з вас є свій сценарій життя, який вартує гострого закладання!
